Агайманська
загальноосвітня школа
І - ІІІ ступенів
Іванівської селищної ради
Херсонської області
Як поводитися під час ЗНО
(пам`ятка випускнику)
1. Коли ви прийдете до пункту тестування, сядьте зручно, зосередьтеся. Позбутися нервування в перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробіть вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте — нервування, невпевненість. Якщо нервування не минуло, то заплющте очі, розслабтеся, згадайте на хвилинку щось смішне або приємне.
2. Уважно прочитайте завдання. Не лякайтеся, що ви нічого не знаєте. Такого просто не може бути! Почніть відповідати на запитання, у яких ви не сумніваєтеся, не зупиняючись на тих, які можуть викликати довгі роздуми.
3. Читайте завдання до кінця. Перш ніж писати відповіді, прочитайте питання двічі і переконайтеся, що ви правильно зрозуміли його суть. Поспіх і неуважність може призвести до помилок у найпростіших завданнях.
4. Пропускайте! Необхідно навчитися пропускати складні або незрозумілі завдання. Пам’ятайте: у тексті завжди знайдуться такі питання, з якими ви неодмінно впораєтеся. Просто нерозумно не дібрати балів лише тому, що ви не дійшли до «своїх» питань, а застрягли на тих, які викликали труднощі.
5. Думайте, тільки про те завдання, яке виконуєте! Коли ви бачите нове завдання, забудьте все, що було в попередньому. Пам’ятайте, що завдання в тестах не пов’язані одне з одним, тому знання, які використані в попередньому завданні, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватися й правильно виконати наступне завдання. Думайте лише що кожне нове завдання — шанс набрати бали.
6. Виключайте! Багато завдань можна виконати швидше, якщо не шукати правильну відповідь одразу, а послідовно виключати ті, які не підходять. Цей метод дозволяє концентрувати увагу лише на одному-двох варіантах відповідей, а не на п’яти-шести одночасно (це значно важче).
7. Вгадуйте! Якщо ви не впевнені у відповіді, але інтуїтивно можете віддати перевагу якомусь одному варіанту, то слід довіряти інтуїції.
8.Заплануйте два кола! Розрахуйте час так, щоб за дві третини всього часу пройтися по всіх легких завданнях (перше коло), а потім спокійно повернутися і поміркувати над складними питаннями, які спочатку довелося пропустити (друге коло). Залиште час для перевірки роботи.
9.Забудьте про шпаргалки! Після того, як ви бодай одним оком зазирнете у шпаргалку, ви почнете нервувати, що хтось бачив і все змішається в голові.
10. Не турбуйтеся! Прагніть виконати всі завдання, але пам’ятайте, що на практиці це зробити нереально. Враховуйте, що завдання складені таким чином, що ніхто не повинен виконати їх на 100%. Навіть якщо вам здається, що ви припустилися багатьох помилок і просто завалили тест, дуже часто таке відчуття є помилковим і кількість виконаних вами завдань може виявитися цілком достатньою для гарної оцінки.
ФОРМИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З УЧНЯМИ ЯКІ МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ
Більше за їжу, дах над головою, людям
потрібне розуміння того, що вони
комусь потрібні і їх люблять.
Мати Тереза
Кожна дитина – це особистість, зі своїми поглядами на світ, своїм світоглядом та світовідчуттям. Але погіршення екологічної ситуації, погане здоров’я батьків, дитяча захворюваність, зростання травматизму, відсутність культури здорового способу життя, соціальні і медичні проблеми, що існують у нашій державі, сприяють збільшенню кількості дітей з особливими освітніми потребами.
Однією з форм навчання дітей з особливими потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
У листі Міністерства освіти і науки, молоді і спорту №1/9-1 від 02.01.2013 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання» визначено наступні завдання соціального педагога щодо організації інклюзивного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі.
1. Захист і забезпечення прав і свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу та під час перебування дитини в сім’ї.
2. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах.
3. Визначення соціальних питань, які потребують негайного вирішення причин та труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців з метою надання відповідної допомоги.
4. Визначення статусу дітей з особливими освітніми потребами в колективі, надання рекомендацій класоводу, класному керівникові щодо шляхів ефективної інтеграції такої дитини в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі.
5. Поширення інформації про засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
6. Участь у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку; участь в роботі психолого-педагогічного консиліуму.
7. Забезпечення дитини з особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру позашкільних навчальних закладів у мікрорайоні, місті, селі, сприяння щодо участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.
8. Представлення інтересів дитини з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.
Тому можна виділити наступні складові моделі інклюзивної освіти:
- командний підхід;
- задоволення індивідуальних потреб дітей;
- співпраця з батьками;
- створення сприятливої атмосфери в дитячому колективі.
Командний підхід є запорукою успішної реалізації моделі інклюзивної освіти; він передбачає ефективну співпрацю вчителів, відповідних фахівців, батьків та учнів. Усі спеціалісти з проблем розвитку дітей є важливими помічниками та партнерами вчителів.
С. Сабельнікова пише: «...діти з особливими потребами адаптуються до загальноосвітніх закладів краще, ніж до спеціалізованих установ. Особливо помітна різниця у набутті соціального досвіду»
Переваги спільного навчання
|
№ |
Категорія |
Зміст переваг |
|
1 |
Для дітей з особливими потребами |
- виникає прагнення наслідувати здорових дітей, досягти кращих результатів у навчанні, творчості, бажання нічим не вирізнятися; - формуються демократичні настанови щодо ціннісного ставлення до кожної людини; - руйнуються комплекси, виникає вільне спілкування, набувається досвід подолання труднощів; - посилюється інтерес до життя, з’являється додаткова мотивація до навчання; - з’являється можливість розвиватися на рівні зі здоровими дітьми, формуються звички до життя в колективі, зникає відчуття самотності в житті; - створюються додаткові можливості розвитку, формується відчуття причетності до життя суспільства та почуття ідентичності («Я такий, як інші»); - відбувається процес самоствердження як повноцінної людини, компенсація своєї недуги, подолання комплексу неповноцінності, розвиток комунікабельності; - з’являється можливість почуватися не ізольованим, а повноцінним, здоровим і щасливим; - відбувається підготовка до умов реального життя; - створюється більше можливостей брати участь у різних видах діяльності; - підвищується позитивна самооцінка; - урізноманітнюється спілкування. |
|
2 |
Для інших дітей |
- виховуються моральні почуття до інших: повага, співчуття, доброзичливість, прихильність, симпатія; уміння знаходити підходи в спілкуванні з іншими; - формується розуміння того, що всі діти різні, але всі рівні, незважаючи на фізичні та психічні вади; - з’являється почуття відповідальності за себе та за інших, розуміння того, що є люди, які потребують допомоги, співпереживання, співчуття; - набувається досвід взаємодії з іншими в процесі спільних ігор, праці, спілкування; - з’являється можливість набуття досвіду моральної поведінки: допомоги, опікування; - виховується здатність цікавитися не лише собою, а й перейматися інтересами інших, брати їх до уваги, розуміти їхні проблеми; |
|
3 |
Для педагогів |
- створюються умови для постійного професійного вдосконалення (педагоги вчаться на практиці здійснювати індивідуальний підхід, складати індивідуалізовані навчальні програми, апробовувати різноманітні методи навчання й виховання, враховувати особливості стилів навчання, здійснювати різнорівневе оцінювання знань дітей, розробляти завдання різного ступеня складності тощо); - з’являються сприятливі умови для ефективного виховання всіх дітей (завжди є можливість створити ситуації, де діти можуть виявити увагу, терпіння, співпереживання); - опанування мистецтва побудови гармонійних взаємин з дітьми: не принизити жалістю, не дозволити образити, «не зіпсувати» підвищеною увагою |
|
4 |
Для батьків |
- з’являється можливість кращого розуміння своєї дитини, її соціальної суті; - починає руйнуватися комплекс неповноцінності, пов'язаний із народженням і вихованням хворої дитини; - з’являється відчуття рівноваги, усвідомлення, що суспільство прийняло тебе; задоволення від того, що дитина живе повноцінним життям, доглянута та перебуває серед доброзичливих людей; - формується відчуття власної причетності до процесу виховання та навчання завдяки участі в складанні індивідуалізованих навчальних планів, підборі завдань для дитини; - з’являється можливість працювати, реалізовувати себе поза родиною (в улюбленій справі); - створюються можливості для взаємодії з іншими родинами і, зокрема, із сім’ями, які виховують дітей з особливими потребами; - поступово з’являється впевненість у завтрашньому дні (де навчатися, що робити далі), надія на повноцінне дитинство; - мають змогу постійно отримувати інформацію про сильні та слабкі сторони своєї дитини та як навчати її вдома; - переконуються, що навчальне середовище є безпечним для їхньої дитини |
|
5 |
Для батьків інших дітей |
- створюються сприятливі умови, коли можна виявити свою моральну сутність (допомогти, підтримати); - складаються сприятливі умови для виховання у своїх дітей практичних умінь виявляти співчуття, милосердя, доброзичливість; - починає руйнуватися егоцентричне ставлення до світу: з’являється розуміння проблем інших, формується ціннісне ставлення до життя, підвищується соціальна чутливість; - починають більше розуміти сім’ї, де є діти з особливими освітніми потребами |
Особливої уваги соціальний педагог має надати просвітницькій роботі з батьками. Адже проблема у тому, що значна частина батьків, намагається приховати ваду своєї дитини, примушуючи відвідувати уроки у навчальному закладі за загальною навчальною програмою, сподіваючись, що ситуація зміниться на краще сама по собі. При цьому не усвідомлюючи, що власними діями вони заганять дитину у глухий куток, не створюють необхідних умов для розвитку та самореалізації. Такі діти приречені на самотність та соціальне відчуження.
Головна мета соціально-педагогічної допомоги дітям із особливими потребами – інтеграція у суспільство.
Інтеграція в суспільство – це процес поновлення втрачених зв’язків дитини з суспільством, що забезпечує її включення в основні сфери життєдіяльності: навчання, праця, побут, дозвілля.
Головними завданнями соціально-педагогічної допомоги є:
- адаптація і соціалізація особистості;
- задоволення особистих і соціальних потреб дитини;
- організація навчального простору;
- нормалізація життя сім’ї, в якій живе дитина з особливими потребами.
Зміст послуг, які надає соціальний педагог становлять: інформаційно-консультаційна допомога сім’ї з правових питань, соціально-психологічне консультування, допомога у догляді і нагляді за дитиною, забезпечення ліками і продуктами харчування, організація життєдіяльності і дозвілля дитини. Соціальні послуги здійснюються шляхом індивідуальної роботи. Крім того, соціальний педагог виступає партнером у мобілізації джерел соціально-педагогічної і психологічної підтримки; є посередником між членами сім’ї та іншими соціальними інститутами у розв’язанні конфліктних ситуацій.
Загальний процес соціально-педагогічної допомоги проходить в чотири етапи:
1. Дослідницький: виявлення особливих і соціальних потреб дітей-інвалідів, збереження їх здібностей.
2. Планування системи соціально-педагогічних впливів.
3. Організація соціально-педагогічної допомоги.
4. Оцінка результатів діяльності
Особливості реалізації функцій соціального педагога у роботі з дітьми з особливими потребами
Так, виконуючи діагностичну функцію, соціальний педагог виявляє індивідуальні та спеціальні особливості дітей, які мають порушення розвитку; виявляє проблеми та потреби дітей; оцінює особливості розвитку відносин між учнями класного колективу, шкільного середовища навчального закладу в цілому.
Реалізуючи прогностичну функцію, соціальний педагог прогнозує розвиток подій, процесів, які відбуваються в учнівському колективі та виробляє певні моделі соціальної поведінки дітей; визначає пріоритети в напрямах, формах, методах, соціально-педагогічних технологіях адекватно до проблеми; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості; здійснює соціально-педагогічне проектування розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку в колективі здорових однолітків.
Виконуючи консультативну функцію соціальний педагог надає рекомендації (поради), професійну консультативну соціально-педагогічну допомогу дітям з особливостями психофізичного розвитку, їх батькам, учням, учителям, адміністрації та іншим особам у пошуку шляхів розв’язання проблемної ситуації; забезпечує налагодження взаємодії між учнями, батьками та педагогічними працівниками в умовах загальноосвітнього навчального закладу.
Здійснюючи виконання захисної функції соціальний педагог забезпечує реалізацію прав та інтересів дітей з особливостями психофізичного розвитку на основі державних та міждержавних документів; відстежує надання їм необхідних пільг, представляє їх інтереси в різних інстанціях; співпрацює з органами соціального захисту та допомоги, медичними закладами.
Здійснюючи реалізацію профілактичної функції соціальний педагог запобігає проявам соціальної дезадаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку; конфліктної поведінки серед учнів, їх батьків; переконує дітей в доцільності дотримання соціально значущих норм та правил поведінки; забезпечує умови для формування їх соціально позитивної спрямованості.
Здійснюючи виконання соціально-перетворюючої функції соціальний педагог організовує соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу; соціально-педагогічний патронаж дітей з особливостями психофізичного розвитку; надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб та інтересів учнів у різних видах діяльності: культурно-дозвіллєвій, спортивно-оздоровчій, художньої творчості тощо; розширює адаптивні можливості суб’єкта соціалізації, здатність бути адекватним у нових умовах, управляти своїм життям
В основі соціально перетворюючої функції є соціально-педагогічний патронаж сім’ї, головна мета якого – збереження її цілісності і основних функцій. Соціально-педагогічний патронаж сім’ї, яка виховує дитину з особливими потребами, – це система регулярної допомоги батькам у вихованні дитини, догляді за нею, організації міжособистісних стосунків, нормального ритму життя, індивідуального фізичного комфорту, правового захисту.
Виконуючи організаційну функцію, соціальний педагог координує налагодження взаємодії між різними соціальними інститутами в їх роботі з дітьми, сім’ями; сприяє соціально корисній діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку; формує демократичну систему взаємин серед учнів, батьків, педагогів загальноосвітнього закладу.
Таким чином, процес соціального супроводу дітей з особливими потребами – це система передавання соціального досвіду з урахуванням особливостей і потреб різних категорій дітей із порушенням розвитку за активної їх участі й забезпечення адекватних умов, у результаті чого діти залучаються до роботи в усіх соціальних системах, структурах, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності суспільства, готуються до повноцінного дорослого життя, самореалізації та розкриття себе як особистості.
Робота соціального педагога в школі.
Методика роботи соціального педагога з батьками.
Ідеалом, до якого прагне сім'я, школа все наше суспільство, є всебічно розвинена людина, освічений, здоровий фізично і морально, вміє і любить працювати.
Про роль школи в організації процесу сімейного виховання дітей писав А. С. Макаренко: "Сім'ї бувають хороші, і сім'ї бувають погані. Поручитися за те, що сім'я виховує як слід, не можна. Говорити, що сім'я може виховувати, як хоче, ми не можемо. Ми повинні організувати сімейне виховання, і організуючим початком повинна бути школа, як представниця державного виховання ".
З цих позицій і визначаються основні завдання роботи соціальних педагогів з батьками:
- Систематичне різнобічне педагогічна освіта батьків, тобто ознайомлення їх як з основами теоретичних знань, так і з практикою роботи з учнями.
- Залучення батьків до активної участі у навчально-виховному процесі.
-Формування у батьків потреби в самоосвіті.
- Ознайомлення вчителів предметників з різноманітними методами сімейного виховання, відбір та узагальнення кращого досвіду.
- Соціально педагогічне дослідження сімей, диференціація їх на певні типи
- Робота з дітьми девіантної поведінки.
- Забезпечення правового захисту дитини в сім'ї та школі.
Робота соціальних педагогів з батьками здійснюється у двох напрямках: з колективом батьків та індивідуально.
Налагодження з батьками доброзичливих контактів відбувається легше, якщо педагог будує спілкування цілеспрямовано, з огляду на ситуацію, заздалегідь продумує не тільки зміст бесіди, але і її хід, можливі варіанти і несподівані повороти. Даючи поради, прагнучи, якщо це необхідно, внести корективи у виховні впливу батьків на дитину, потрібно пам'ятати, що пряме нетактовну втручання у внутрішні справи сім'ї може викликати як протест і нанести яку важко виправити шкоду. Адже кожен батько виховує своїх дітей так, як вважає за потрібне, виходячи зі своїх знань, умінь, почуттів і переконань.
Велика соціальна значущість цілеспрямованого спілкування з сім'єю полягає в тому, що направляючи по потрібному руслу вплив батьків на дітей, педагог впливає і на перебудову внутрісімейних відносин, сприяє вдосконаленню особистості самих батьків, тим самим підвищує рівень загальної культури населення.
Індивідуальна робота з батьками та іншими дорослими членами сім'ї учня складна і різноманітна.
Перевагою індивідуальної роботи є те, що перебуваючи наодинці з соціальним педагогом, батьки відвертіше розповідають йому про свої проблеми сімейних відносин, про які ніколи б не сказали при сторонніх. При індивідуальних бесідах необхідно дотримуватися головного правила: зміст індивідуальної бесіди має бути надбанням лише розмовляли, воно не повинно розголошуватися.
Дуже уважно слід відноситься до прохань батьків. Не виконати прохання можна тільки в тому випадку, якщо її виконання може завдати шкоди дитині.
Індивідуальне спілкування не тільки дає можливість вчителю вплинути на батьків, але і в свою чергу, багато в чому допомагає йому у виборі правильного підходу до дітей.
В обов'язки соціального педагога входить відвідування сімей, з девіантною поведінкою. Перший візит в сім'ю - відповідальний момент часто вирішальний, чи будуть батьки довіряти вчителю, прислухатися до його порад. Педагог заздалегідь готується до відвідин тієї чи іншої сім'ї: дізнається її склад, матеріальне становище, з'ясовується, де працюють батьки, продумують можливі запитання членів сім'ї і відповідає на них, намічає, які відомості про дитину йому потрібно отримати.
Відвідування сім'ї в другій і третій раз вчитель планує, враховуючи результати попереднього знайомства; поведінку дитини в школі, ставлення батьків до своїх обов'язків, їх участь у житті школи.
Йдучи в сім'ю, соціальний педагог ставить перед собою завдання виявлення, узагальнення та поширення кращого досвіду сімейного виховання. Досвід сімейного виховання в кожній родині педагог збирає по крупинках. В одній сім'ї це може бути обладнання дитячого куточка, в іншій цікава організація дозвілля і т.д.
Часто бесіди з батьками допомагають знайти правильний підхід до учня - адже близькі добре знають його і можуть багато підказати, допомогти визначити причину того чи іншого вчинку.
Основне завдання соціального педагога - активізувати педагогічну, виховну діяльність родини, надати їй цілеспрямований, суспільно значимий характер.
Основна форма роботи з колективом батьків - батьківські збори, разом з вчителями початкових класів, яке проводить щомісяця, а якщо це необхідно щотижня.
Батьківські збори зближують вчителів і батьків, наближають сім'ю до школи, допомагають визначити найбільш оптимальні шляхи впливу у виховному впливі на дитину. На зборах батьків систематично знайомлять з цілями і завданнями, змістом, формами і методами, виховання та навчання дітей у сім'ї та школі.
Залучення батьків до виконання доручень до щоденної доброзичливою допомоги школі - важлива, нагальна задача в роботі вчителя, соціального педагога з сім'єю.
У план роботи соціального педагога входить такі види спільної діяльності школи та сім'ї:
- організація екскурсій на різні підприємства за місцем роботи батьків;
- організація екскурсій і прогулянок по місту з метою знайомства дітей з підприємствами та установами міста, продукцією, яку вони випускають, проведення бесід про професії і їх користь для людей.
Форми і методи роботи з батьками різноманітні, але головне те, що педагогові необхідно робити правильний вибір, враховуючи всі особливості роботи вчителів з даним колективом батьків, особливості системи роботи школи в цілому.
Соціальної допомоги та більш пильної до себе уваги вимагають сім'ї, які мають статус біженців. Число таких сімей за останні роки дуже зросла, сімей, в яких батьки мають статус безробітних.
Силами соціальних педагогів у школі організовується робота "Телефону довіри".
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:
«Підеш в школу, – ще довідаєшся», «Може там з тебе людину зроблять»
«Мені такий хлопчик (таке ледащо…) не треба …!»
«Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
«Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта…»
«А чого від нього чекати гарного? Він же…»
«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу…», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку… Ще чого!..»
«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти…»
«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу… Втомилася я вже прибирати після тебе…»
«І коли ти вже… До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати…», «Скільки це може продовжуватися…»
«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка… Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею…».
ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:
«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
«Я подумала, а що як нам зробити отак… Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше…»
«Я тебе так люблю… Ти нам дуже потрібна…»
«Ми з татом хочемо, щоб … , тому, що….»
«Я в тебе вірю…», «Подумай ще раз,… я теж колись зробила таку саму помилку…»
«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж…»
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу…. Я зробила б так…»
«Колись давно я теж була у схожій ситуації… Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити…»
«Давай з татом порадимося… Разом ми вигадаємо найкращий вихід…»
«Мені було б приємно, якби ти… А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій… То може оголосимо війну бруду й пилу … Допоможеш мені…»
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально… Що, як ми зробимо так…»
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила…»
7 порад учню
Порада перша і найтяжча.
Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу. Пам'ятайте, що успіх - це насамперед праця. Не вірте красивим фільмам, де щоб досягти успіху, досить бути вродливим чи багатим.
Порада друга - про любов.
Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди - полюби їх сам. Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі до чужих думок люди? То чому, якщо ти саме такий, повинні любити тебе?
Порада третя - особлива.
Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.
Порада четверта - про найдорожче.
Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими ядами.
Порада п'ята - пріоритетна.
Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить. Хтозна, можливо, саме там чекає на тебе успіх, сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.
Порада шоста - навчайся!
Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так багато знаєш та умієш.
Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)
Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій дорогоцінний час?Давай, не сиди, пора уже щось зробити своїми руками.
ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ
ЗОЛОТІ ПРАВИЛА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та піклується про неї.
Учитель має бути відвертим у стосунках з усіма учнями.
Учитель має бути веселим, жартівливим.
Учитель має раціонально використовувати свій час.
Учитель має бути доброзичливим.
Учитель має постійно вдосконалюватися, розширювати свій кругозір.
Гасло вчителя: "Пізнай самого себе і допоможи в цьому своїм учням".
Учитель повинен реалізовувати індивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати.
Класний керівник має створити учнівський колектив, у якому панують доброзичливі стосунки.
Педагог повинен приймати тільки обдумані рішення.
Учителеві слід любити й захищати дитину, поважати її почуття.
Учителеві необхідно виховувати в дітей самодисципліну.
ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ
ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИХОВНОЇ РОБОТИ
1. Підвищувати рівень організованості класного колективу (дисциплінованість, робота учнівського самоврядування).
2. Різноманітність позаурочного життя класу.
3. Слідкувати за динамікою зростання рівня вихованості учнів.
4. Підвищувати рівень розвитку класного коллективу(згуртованість, активність, ініціативність учнів, виховний вплив колективу на його членів, рівень розвитку громадської думки).
5. Активно співпрацювати класному керівнику з класом.
6. Тримати тісний звязок із сім’єю.
7. Проводити роботу з проблемними учнями, надавати їм педагогічну підтримку на основі індивідуального підходу.
8. Створити умови захищеності та комфортності перебування кожного вихованця у класі, школі.
ЯК БОРОТИСЯ ЗІ СТРЕСОМ
У перекладі з англійської мови слово «стрес» означає «натиск, тиск, напруга». А енциклопедичний словник дає таке тлумачення: «Сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі тварин і людей у відповідь на вплив різних несприятливих чинників (стресорів)».
Загалом, із великої кількості рекомендацій зарубіжних та вітчизняних авторів, пропонуємо низку порад, що теж допоможуть уникнути стресу або якомога швидше позбавитись його.
Намагайтесь частіше бувати на природі. Зробіть цей час важливою складовою ваших духовних пошуків, і ви відкриєте для себе красу сонця, неба і землі, тим самим збагатите свій внутрішній світ.
Для ефективного перетравлення й засвоєння тих вітамінів і мінеральних сполук, котрі людина отримує з їжею, необхідне сонячне світло. З його нестачею медики зовсім недавно пов'язали наявність сезонних афективних розладів, психологічних стресів.
Тому один із найпростіших способів підняти свій настрій - це побути при кожному зручному випадку 10...15 хв на сонці.
Для досягнення внутрішньої гармонії привнесіть у своє життя красу.
Щоб зрозуміти, що діється у вашому внутрішньому світі, намагайтесь хоч на деякий час відгородити себе від зовнішнього шуму (телефону, телевізора, програвача тощо) і навчіться насолоджуватись тишею.
Кожна людина знає напевно, що їй необхідно для зцілення й для зняття напруження. Тому змусьте себе деякий час побути на самоті, у спокійному самоспогляданні і прислухайтесь до себе.
Уповільніть темп свого життя - спокійно снідайте і спокійно йдіть на навчання чи роботу, навчіться сприймати процес руху до поставленої мети як приємне проведення часу й отримувати задоволення від виконання кожної справи.
З точки зору здорового глузду все наше життя складається переважно з незначних, буденних подій, котрі й роблять нас такими, якими ми є. Навчіться отримувати задоволення та користь від усього того, що ви робите.
Розглядайте проблеми, що виникають перед вами, як подарунок долі. Згадайте ті ситуації чи події, які ви вважаєте своїми невдачами та помилками, і зрозумійте ті життєві уроки, які вони вам принесли, як їх можна використати в подальшому.
Контакти:
с.Агаймани, вул. Українська, 2
Тел.: 2-81-40
email: frunzechool@meta.ua
Боковая панель
